Харчова неофобія: що це і що з цим робити? -

Харчова неофобія: що це і що з цим робити?

[cherry_row] [cherry_col size_md=\”12\”]

\”Не хоче їсти нічого, крім…\” \”Їсть лише три види їжі\”. \”Неможливо дати щось нове\”. \”Хоче щодня одне і те саме\”… Це про вашого малюка? Тоді читайте далі.

У доказової медицини і про це також є дослідження. Це називається \”харчова неофобія\” – страх перед новою їжею.

Трохи цифр стосовно харчової неофобії:

  • 50-75% дітей у віці 2-6 років мають таку харчову поведінку;
  • діти перших місяців життя такого не мають (згадайте радянський сок з 1 місяця і супер-ранній прикорм. Немовлята це їли не тому, що смачно і корисно. Просто діти ще не демонструють неофобії в такому віці);
  • після 6 років майже у всіх харчова неофобія минає;
  • мінімум 8 разів дитині треба запропонувати нову їжу, щоб малюк погодився скуштувати.

Надто обмежений раціон може бути причиною залізодефіциту, нестачі харчових волокон та вітамінів (якщо дитина відмовляється від овочів та фруктів), інколи може бути дефіцит інших складових при \”перекосі\” в якісь сторони. Наприклад, дефіцит йоду, вітамінів групи В, загальна білково-енергетична недостатність.

А може бути і так, що насправді дитина ніяк не страждає, вживаючи 3-4 види їжі. Таке теж буває. У мене був колись хлопчина, який протягом майже півроку погоджувався їсти лише 1 вид м\’яса, 2 види фруктів та роли з вугрем, приготовані мамою. І хлопчик благополучно виріс.

Що з цим робити?

  • Пропонуйте дитині їжу без тиску, знову і знову.
  • Дозволяйте відмовлятись. У дитини є право на відмову.
  • Почніть із самих себе: готуйте різноманітно для себе, показуйте, що їжа – це приємно, проводьте час за столом з родиною.
  • Дайте дитині час. З віком все зміниться на краще.
  • Дозволяйте гратися з їжею: брати до рук, нюхати, торкатися пальчиками, робити маленьку піраміду тощо. Це теж етап наближення до їжі, контакт з їжею. І нічого страшного, якщо до ротика страва потрапляє не завжди.
  • Тактильні моменти: на їжу подмухати, понюхати, торкнутись губами, пригостити тата/маму. Це свідчення: \”їжа безпечна, її можна не уникати\”.
  • Спільні з малюком вибір і покупки, приготування їжі.

ПРАВИЛО: примусове годування посилює відмову. (Перечитайте 5 разів).

Заборонено:

  • Лякати дитину (\”не виростеш\”, \”захворієш\”, \”не буде сили\”).
  • Погрожувати (\”віддам тебе в садочок, там тебе нагодують\”. \”Ось поїдеш до бабусі, вона тебе навчить\”. \”Не навчишся їсти – нікуди не будемо ходити\”).
  • Годувати силоміць, намагаючись запхати до рота дитини хоч шматочок, раптом розпробує.
  • Порівнювати з іншими \”нормальними дітьми\”, котрі \”їдять по-людськи\”.
  • Тиснути на емоції (\”ти мене в могилу заженеш таким своїм апетитом\”).
  • Викликати відчуття провини (\”мама так старалась, варила, а ти не їси\”).
  • Намагатись підкупити (\”все з\’їси і буде мультик чи цукерка\”).
  • Годувати під мультфільми, влаштовувати ляльковий театр тощо.

Чи треба обстежувати дитину з харчовою неофобією?

Точно не треба: здавати кал на дисбактеріоз (бо це хворь з СРСР), шукати антитіла до глистів (неінформативно), робити УЗД живота (бо знайдете там загиб жовчного міхура і ще довго не зможете його розвидіти. А це вікова норма у дошкільнят).

Можливо, потрібно дізнатися, чи немає дефіциту заліза (загальний аналіз крові, феритин). А взагалі, аналізи повинен призначати лікар, бажано очно. \”Обстежитися при поганому апетиті\” – значить, для початку поспілкуватися з фахівцем. Медикаментів для апетиту не існує. Чарівної таблетки немає.

Інколи харчова неофобія з віком не минає і це може стати проблемою. Наприклад, людина не може мандрувати, обмежена в харчуванні поза оселею. У таких випадках допомагає когнітивно-поведінкова психотерапія.

Автор: педіатр, консультант з грудного вигодовування Лідія Бабич.

[/cherry_col] [/cherry_row]
Кошик