Постійна закладеність носа й нежить у дитини можуть бути симптомами алергічного риніту. Риніт — це запалення слизової оболонки носа, що супроводжується закладеністю носових проходів, чханням та іншими симптомами. Причиною такого запалення можуть бути різні подразники, наприклад інфекція, як при ГРВІ.
Діагноз алергічний риніт у дітей (АР) ставлять у тому разі, якщо запалення слизової оболонки носа спровоковане не інфекційними агентами, а алергенами — речовинами, що спричиняють патологічну реакцію імунної системи. У ролі алергену виступають різні агенти, це може бути пилок рослин, шерсть свійських тварин, хімічні речовини (наприклад, компоненти прального порошку) і харчові продукти, зокрема мед.
Говорячи про причини алергічного риніту у дітей, варто наголосити на значній ролі спадковості:
- якщо один з батьків алергік, ризики того, що в малюка виявиться алергічна реакція, становлять більше ніж 30%;
- якщо мама і тато страждають від алергії, ймовірність розвитку патології в дітей збільшується до 90%.
На жаль, алергічні риніти у дітей — поширене захворювання, яке останнім часом діагностують дедалі частіше (за останні 25 років захворюваність в Україні підвищилася більш ніж на 380%). Патологія спостерігається приблизно в кожного третього підлітка починаючи з 14 років (у дітей молодшого та дошкільного віку захворювання трапляється рідше).
Світова статистика показує, що у 80% пацієнтів симптоми риніту, спричиненого алергенами, розвиваються в дитячому чи підлітковому віці. При цьому діагностика патології у віці до 2–3 років є досить проблематичною.
Чому важливо розпізнати ознаки алергічного риніту у дітей? За відсутності своєчасної діагностики й адекватного лікування алергії можливі серйозні ускладнення. До останніх належать хронічні синусити та гайморити, отит, а також розвиток бронхіальної астми (у зоні ризику — до 60% дітей з АР) й утворення поліпів на слизовій оболонці носа.
Причини алергічного риніту у дітей
Алергени, потрапляючи до організму дитини, запускають процес сенсибілізації. Так називають набуття організмом підвищеної (реактивної) чутливості до певних речовин, навіть нешкідливих. Імунна система помилково сприймає їх як небезпечного ворога й виробляє неспецифічну реакцію.
Під час первинного контакту з алергеном організм синтезує антитіла (IgE), які концентруються в різних органах, зокрема на слизовій оболонці дихальних шляхів. Під час наступних контактів відбувається «зустріч» алергену з антитілами та починається вироблення активаторів запалення, таких як гістамін. У результаті такої відповіді й виникають нежить і чхання, за допомогою яких імунна система намагається усунути алерген з організму.
Що ж найчастіше спричиняє риніт алергічний у дітей, що саме виступає в ролі тригерів (подразників/алергенів)? Найчастіше провокаторами є:
- Пилок і мікрочастинки рослин. Навесні зазвичай турбує пилок дерев, особливо берези, вільхи, тополі. Улітку подразниками є різні злакові трави, наприклад тимофіївка, полин. Розповсюджені осінні алергени — квітучі бур’яни: амброзія, полин тощо. Це далеко не повний перелік рослин-алергенів.
- Побутові алергени. До них належить домашній пил, пилові кліщі, а також вовна та пух домашніх тварин (кішок, собак, кроликів тощо).
- Цвіль.
- Побутова хімія (наприклад, компоненти засобів для чищення і мийних засобів).
- Харчові продукти (деякі діти реагують на молоко, мед, шоколад, горіхи та інші продукти). Врахуйте, що харчові продукти зазвичай не спричиняють симптомів ізольованого алергічного риніту. Але при гострій алергічній реакції, що вражає шкіру, можуть виникнути й симптоми з боку носа.
- Отрута деяких комах (алергія може виявлятися у відповідь на укуси комах, наприклад оси).
- Інфекційні алергени (тригером можуть стати продукти життєдіяльності різних мікроорганізмів, включно з грибками та бактеріями).
Варто зазначити, що «пробудити» алергію і відповідно спричинити алергічний нежить у дітей можуть фактори, що негативно впливають на імунну систему дитини, зокрема:
- погана екологія в регіоні проживання;
- вдихання тютюнового диму;
- раннє штучне вигодовування;
- неконтрольований прийом медикаментів (наприклад, самолікування антибіотиками);
- паразитарні захворювання.
Є певна вікова закономірність причини появи АР. Практика показує, що при діагностуванні алергічної реакції в дітей віком до 2 років тригером зазвичай виступають домашні алергени (пил). А симптоми алергічного риніту у дітей після 2–3 років найчастіше з’являються як реакція на «знайомство» із зовнішніми подразниками (пилок, вуличні тварини).
Пік захворюваності припадає на вік 12+, що пов’язують із гормональними змінами в організмі, підвищеним стресом (навантаження в школі тощо) і способом життя (підлітки часто ігнорують гігієнічні норми, починають курити тощо).
Симптоми алергічного риніту у дітей
До типових належать такі ознаки алергічного нежитю у дітей:
- Рясна нежить. Характерними є прозорі виділення, що турбують тривало або безпосередньо під час контакту з алергеном.
- Закладеність носа. Від легкого утруднення до повної блокади залежно від важкості хвороби та інтенсивності її проявів.
- Сильний свербіж носа, печіння в носі.
- Часті напади чхання, що супроводжуються виділенням слизу.
- Сухе покашлювання, що зазвичай виникає внаслідок подразнення носоглотки.
- Печіння в очах, сльозогінність, набряклість повік. Крім того, може бути свербіж і почервоніння як прояв алергічного кон’юнктивіту (симптом часто виникає разом з алергічним ринітом).
- Гугнявий голос.
- Головний біль та/або біль у вухах.
На відміну від інфекційного нежитю, АР рідко супроводжується підвищенням температури. Відрізнити алергію також допомагає відсутність інших характерних ознак застуди, таких як загальна слабкість, поява ломоти в м’язах та інші.
Водночас алергічний риніт у дітей може супроводжуватися такими симптомами, як підвищена втома, порушення сну, зниження працездатності. Вони виникають на фоні проблем з носовим диханням. Через запалення та постійне шморгання носом, з носових проходів можуть з’явитися виділення з кров’ю, це відбувається в результаті пошкодження судин.
Залежно від того, який саме алергічний риніт у дітей, симптоми можуть зберігатися впродовж різного часу. З огляду на сезонність розрізняють сезонний і цілорічний АР, а за тривалістю симптоматики — інтермітуючий та персистуючий.
- Сезонна (епізодична) алергія спостерігається в періоди цвітіння певних рослин.
- Цілорічний алергічний риніт у дітей проявляється то сильніше, то слабше й зазвичай пов’язаний із тригерами, які наявні постійно, такими як, наприклад, домашній пил та/або побутова хімія.
- АР називають інтермітуючим, якщо симптоми спостерігаються менше ніж 1 місяць на рік або менше ніж 4 дні на тиждень.
- При персистуючій алергії у дітей симптоми алергічного нежитю турбують малюка частіше та довше ніж 1 місяць на рік або більше ніж 4 дні на тиждень.
Діагностика алергічного риніту у дітей
Розібратися, що таке алергічний риніт у дітей, і поставити точний діагноз допоможе дитячий алерголог.
При підозрі на алергічну природу захворювання фахівець насамперед проводить опитування, що дає змогу з’ясувати, які симптоми, коли та за яких обставин турбують. Лікар:
- Вивчає історію хвороби дитини, сімейний анамнез, генетичні фактори й зовнішнє середовище.
- Здійснює особистий огляд.
- У разі потреби призначає:
- загальноклінічний і біохімічний аналіз крові;
- тести для визначення клітинного складу слизової оболонки носа (за допомогою мазка з носа);
- алергологічні тести, зокрема шкірні проби (прик-тести, маркери алергії IgE).
У складних випадках за показаннями можуть бути рекомендовані серологічні дослідження, комп’ютерна томографія, МРТ.
ВАЖЛИВО. Діагностика алергічного риніту у дітей віком до 5 років ускладнена з низки причин. Крім того, що лікар не може отримати від малюка відповідей на свої запитання, доводиться враховувати, що:
- не всі тести/проби можна застосовувати;
- імунітет у маленької дитини ще не сформований до кінця, тому алергопроби можуть дати неточний/помилковий результат.
Тому при підозрі на нежить алергічний у дітей дуже важливо перебувати під наглядом у перевіреного фахівця — так ви зможете уникнути розвитку хронічного алергічного риніту.
Лікування алергічного риніту у дітей?
Схему терапії підбирають суворо індивідуально — після ретельної діагностики та визначення джерела алергії. За умови грамотного підходу й дотримання рекомендацій лікаря можливе повне усунення захворювання або досягнення стійкої ремісії — і ви зможете забути про виснажливі симптоми алергічного нежитю у дітей.
1) Першорядна вимога — усунення тригера алергії (елімінація причинно-значущих алергенів). Алерголог визначає подразник та дає чіткі призначення, як його правильно усунути. Наприклад, якщо провокуючим фактором виявилися пилові кліщі, рекомендується заміна пір’яних подушок і вовняного текстилю на синтетичні гіпоалергенні аналоги. Необхідно також подбати про ретельне регулярне прибирання та провітрювання приміщень.
2) Оскільки не всіх алергенів можна уникнути (наприклад, не завжди й не скрізь можливо обмежити контакт із пилком рослин), доводиться використовувати також медикаментозне лікування алергічного нежитю у дітей. Воно передбачає прийом протиалергенних та/або гормональних лікарських засобів, а також застосування препаратів, спрямованих на усунення запального процесу. Наприклад, спреїв, які знімають набряк слизових — один з характерних симптомів алергічного риніту у дітей. Базова система лікування може передбачати антигістамінні й антилейкотрієнові препарати, а також кортикостероїди місцевої дії та кромони. Дозування, схеми й терміни прийому препаратів підбирають для кожного юного пацієнта окремо.
Лікування алергічного риніту у дітей може тривати декілька днів (якщо це гострий риніт), декілька тижнів, місяців чи років — це залежить від ситуації.
У дітей з 5-річного віку може використовуватися алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ), яка за своєю суттю є вакцинацією (щепленням) від деяких видів алергії, вона займає до 5 років.
3) Систематичне лікування алергічного риніту у дітей передбачає також планові огляди в спеціаліста, які не варто ігнорувати і в період, коли неприємні симптоми пішли на спад.
Щоб запобігти розвитку алергії, крім мінімізації впливу алергенів, потрібно використовувати й інші профілактичні методи, що сприяють зміцненню імунної системи дитини:
- контроль харчування дитини;
- фізичну активність;
- своєчасне лікування інфекційних захворювань.